Кипарис юньнаньський - струнке вічнозелене дерево з сизо-зеленою хвоєю
Кипарис юньнаньський (Cupressus duclouxiana) - рідкісний вічнозелений хвойний вид родом із гірських районів Китаю. У молодому віці формує струнку конічну або пірамідальну крону, а з віком вона стає ширшою, округлою та більш розлогою.
Пагони тонкі, густо розташовані, вкриті дрібною лускоподібною сизо-зеленою хвоєю. У сприятливих умовах дерево росте досить швидко та може досягати значних розмірів. Особливо ефектно виглядає як солітер, у хвойних композиціях і великих контейнерах.
Основні характеристики
-
Ботанічна назва: Cupressus duclouxiana
-
Тип рослини: вічнозелене хвойне дерево
-
Походження: Південно-Західний Китай, Юньнань, Сичуань
-
Форма крони: у молодому віці конічна, з віком округла та широка
-
Висота: у сприятливих умовах близько 16-25 м
-
Ширина крони: у дорослих дерев може досягати 8-14 м
-
Швидкість росту: середня або швидка
-
Хвоя: дрібна, лускоподібна, сизо-зелена
-
Шишки: округлі, близько 1,5-3 см
-
Морозостійкість: помірна, орієнтовно до -10...-12 °C
Переваги
Юньнаньський кипарис вирізняється густою декоративною кроною та красивим сизо-зеленим відтінком хвої. Молоді рослини мають особливо акуратну струнку форму.
Вид добре реагує на теплий клімат і за достатньої вологості та родючості ґрунту здатний швидко нарощувати крону. Підходить для великих садів, зимових садів, терас і контейнерного озеленення.
Завдяки вічнозеленій хвої рослина зберігає декоративність протягом усього року.
Посадка і догляд
Кипарис юньнаньський найкраще висаджувати на сонячному або добре освітленому місці, захищеному від сильних холодних вітрів. Ґрунт бажаний пухкий, родючий, помірно вологий і добре дренований.
Рослина краще росте на глибоких ґрунтах із достатньою кількістю вологи, але не переносить тривалого застою води. Молоді та контейнерні рослини потребують регулярного поливу.
Морозостійкість виду обмежена, тому в більшості регіонів України його доцільно вирощувати у великих контейнерах із зимівлею у світлому прохолодному приміщенні. У відкритому ґрунті посадка більш перспективна лише в регіонах із м'якими зимами та в захищених місцях.
Обрізування проводять помірно, переважно для підтримання форми та видалення пошкоджених пагонів.
