Азиміна Potomac (Потомак) - м'ясисті плоди з насиченим солодким смаком
Азиміна трилопатева Potomac (Asimina triloba Potomac) - великоплідний американський сорт селекції Ніла Петерсона. Він цінується за дуже м'ясисті плоди, невелику кількість насіння, щільний жовтий м'якуш і багатий солодкий смак. Potomac є спорідненим сортом Susquehanna та був відібраний серед рослин, вирощених поблизу річки Потомак.
Дерево відзначається вираженим вертикальним ростом і формує акуратну пірамідальну крону. Доросла рослина зазвичай досягає висоти 4,5-6 м. Завдяки сильному центральному провіднику крона виходить менш розлогою, ніж у багатьох інших сортів азиміни.
Плоди великі, м'ясисті, видовжено-овальної форми. У сортових випробуваннях середня маса плоду становила близько 235 г. За даними селекціонера, великі екземпляри зазвичай досягають 340 г і більше. Довжина плодів може становити від 6 до 15 см.
М'якуш середнього жовтого забарвлення, густий, гладкий, щільний і водночас танучий. Смак солодкий, насичений і багатий, без неприємної гіркоти. Насіння займає близько 4% маси плоду, тому сорт відзначається високим виходом їстівного м'якуша.
Potomac належить до середніх або середньопізніх сортів. Залежно від регіону, кількості літнього тепла та погодних умов урожай достигає у другій половині вересня або на початку жовтня. Дослідження також відносять Potomac до сортів, що достигають у пізній частині загального сезону азиміни.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Тип рослини: листопадне плодове дерево
Висота дорослої рослини: близько 4,5-6 м
Форма крони: прямостояча, пірамідальна, порівняно компактна
Швидкість росту: помірна
Розмір плодів: великий, довжина близько 6-15 см
Маса плодів: у середньому близько 235 г, великі екземпляри досягають 340 г і більше
Форма плодів: видовжено-овальна
Забарвлення шкірки: зелене, під час достигання може ставати зеленувато-жовтим
М'якуш: жовтий, густий, гладкий, щільний і танучий
Кількість насіння: дуже невелика, близько 4% маси плоду
Смак: солодкий, насичений, багатий
Строк достигання: середній або середньопізній
Період достигання: друга половина вересня - початок жовтня
Урожайність: середня або добра, у випробуваннях близько 44-45 плодів із дорослого дерева
Запилення: потрібен інший генетично відмінний сорт азиміни
Місце посадки: сонячне, захищене від сильного вітру
Ґрунт: глибокий, родючий, слабокислий, добре дренований
Полив: регулярний, без тривалого застою води
Морозостійкість: висока, підходить для зони морозостійкості 5
Обрізування: санітарне та легке формувальне
Середні показники маси та кількості плодів отримані у сортових випробуваннях Kentucky State University. Для повноцінного плодоношення Potomac потребує іншого сорту-запилювача, оскільки квітки азиміни самонесумісні.
ПЕРЕВАГИ СОРТУ POTOMAC
- дуже великі та м'ясисті плоди;
- середня маса плоду близько 235 г;
- великі екземпляри масою близько 340 г і більше;
- високий вихід їстівного м'якуша;
- насіння становить близько 4% маси плоду;
- щільна та гладка консистенція м'якуша;
- насичений солодкий смак;
- акуратна прямостояча крона;
- висока морозостійкість;
- добра стійкість до основних хвороб і шкідників.
ЗАПИЛЕННЯ
Азиміна Potomac не є самоплідним сортом. Незважаючи на наявність чоловічих і жіночих органів в одній квітці, рослина самонесумісна. Для отримання врожаю поруч необхідно висадити іншу генетично відмінну азиміну з однаковим періодом цвітіння.
Два щеплені саджанці сорту Potomac не зможуть повноцінно запилювати один одного. Для надійного плодоношення рекомендується вирощувати щонайменше два різні сорти на відстані близько 2,5-4 м.
За недостатньої кількості природних запилювачів можна проводити ручне запилення. Пилок переносять м'яким пензликом із квіток одного сорту на квітки іншого. За надмірної кількості зав'язей частину плодів рекомендується видалити, залишаючи по одному найбільш розвиненому плоду у групі. Це сприяє збільшенню розміру плодів і покращенню співвідношення м'якуша та насіння.
ПОСАДКА І ДОГЛЯД
Для посадки азиміни Potomac обирають сонячне місце, захищене від сильного та холодного вітру. На відкритій ділянці доросле дерево формує рясніший урожай. Молодий саджанець у перший рік бажано притіняти від палючого полуденного сонця.
Ґрунт повинен бути глибоким, родючим, багатим на органічні речовини та добре дренованим. Оптимальна кислотність становить приблизно pH 5,5-7. Азиміна потребує помірної вологості, але не переносить важкого заболоченого ґрунту та тривалого застою води.
Під час посадки необхідно зберегти земляну грудку, оскільки стрижнева коренева система чутлива до пошкоджень. Кореневу шийку розміщують на рівні поверхні ґрунту. Після посадки рослину рясно поливають, а пристовбурне коло мульчують компостом, корою або іншими органічними матеріалами.
Регулярний полив особливо важливий у перші роки після посадки, а також під час формування та достигання плодів. Нестача вологи може призвести до обсипання зав'язей, зменшення розміру плодів і розтріскування шкірки.
Сильне формувальне обрізування сорту не потрібне. Ранньою весною видаляють сухі, пошкоджені, підмерзлі та загущувальні гілки. За потреби обмежують висоту центрального провідника, щоб спростити збирання врожаю.
Азиміна підходить для вирощування у зоні морозостійкості 5, де зимові температури можуть опускатися приблизно до -26 °C. Молоді саджанці у перші роки рекомендується мульчувати та захищати повітропроникним укривним матеріалом.
ЗБИРАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПЛОДІВ
Стиглі плоди стають м'якими та набувають вираженого солодкого аромату. Зміна забарвлення шкірки не завжди точно вказує на стиглість, тому готовність до збирання додатково перевіряють легким натисканням.
Плоди споживають свіжими, додають до десертів, кремів, морозива, випічки та фруктових напоїв. Із м'якуша готують пюре, джеми, смузі та солодкі соуси.
Шкірку та велике насіння в їжу не вживають. Повністю достиглі плоди мають ніжний м'якуш і погано переносять тривале зберігання та транспортування, тому врожай рекомендується використати або переробити невдовзі після збирання.
